Японія країна нових технологій і одне з того, що я хотів побачити, коли летів у “країну сонця, що сходить” – це капсульні готелі, про які чув, ще будучи школярем. Готелі економічного класу, де людина розміщується над кімнаті, а капсулі. Я вирішив піти “на екскурсію” в один із таких готелів у Токіо. Готель, який я вибрав називався Gotanda Central Inn і знаходився за дві хвилини ходьби від станції “Gotanda” міської електрички Токіо.
Я жив у нормальному готелі в районі вокзалу Сінагава і попрямував до капсульного готелю, найближчого до місця мого проживання, який мені знайшли дівчинки-японки з “ресепшн” мого готелю.
Шукав його досить довго, т.к. в Токіо немає назв вулиць, а є лише квартали та номери будинків. Але доброзичливі японці, майже кожен із яких почитав праці Стіва Джоба, на своїх Айфонах по картах, показували мені дорогу.
У капсульному готелі невеликий ресепшн, “стафф” якого зовсім не говорить англійською і для спілкування зі мною він використовував “голосовий перекладач” знову ж таки Айфон. Вартість готелю 3300 єн за ніч – це приблизно 35 доларів США, ну чи 1000 рублів на російські гроші. Готель можна також зняти і на годину за 500 єн, але лише вдень. Я витратив 15 хвилин на розмови про те, що я готовий заплатити йому ОСОБИСТО 1000 ієн, щоб просто піти подивитися, і не треба ніяких квитанцій, але все пішло прахом і довелося купувати цілу ніч. Японці, на відміну від нас росіян, через свій менталітет чітко дотримуються правил і відкидають усі корупційні пропозиції.
По всьому простору готелю потрібно пересуватися в шкарпетках, вуличне взуття здається одразу на ресепшн у спеціальні “локери”.
Населення Японії майже дорівнює населенню Росії, а територія набагато менше, можливо тому вони перші у світі в 1979 році і винайшли ці капсульні готелі. Перший готель капсульного типу був побудований у високотехнологічному японському місті Осака. Зараз капсульні готелі вже з’явилися і в Росії, а саме в районі 1-ої Тверської Ямської вулиці Sleepbox Hotel Tverskaya, але ціни в Москві природно набагато вищі, ніж у Токіо.
Судячи з кількості вільних ключів, готель зовсім не заповнений.
Як і японські лазні доступ татуйованим особам і п’яним заборонено.
Процедура оформлення зайняла рівно 5 хвилин, після чого я отримав ключ від заповітного номера.
Далі спускаєшся вниз на цокольний поверх і залишаєш свої речі в “локері”, там же знаходилася і душова, але в ній були японці і знімати я не наважився.
Підйом на ліфті і я у своїх апартаментах на третьому поверсі. Я був у капсульному готелі тільки для чоловіків, існують також готелі тільки для жінок, про якісь “загальні” капсульні готелі я не чув і не можу з упевненістю сказати, чи існують вони “в природі”. Позначення туалетів тут відповідні – “для чоловіків”. Душові знаходяться лише на цокольному, а туалети є на кожному поверсі.
Ну і самі номери – капсули. Вони розташовані за два яруси і на ресепшн ти запитуєш, який саме номер підходить для тебе. Я вибрав номер “вище” – на другому ярусі. Піднімаєшся досить зручними сходинками і опиняєшся у своїй капсулі – на другому поверсі. Розміри капсул орієнтовно 2 метри завдовжки, 1 метр завширшки і 1,25 метри заввишки, з такими розмірами стисненим себе зовсім не почуваєш.
У кожній капсулі є “центр управління польотами” і зручна поличка, щоб покласти на неї мобільний телефон, гаманець чи щось ще.
Після того, як через вищезгаданий центр клієнт налаштовує собі комфортну температуру, потрібну яскравість світла, можна укладатися спати. Кожна капсула обладнана телевізором, тому перегляд чергового говновипуску “ДурДома-2” перед сном ніхто не скасовував.
Тут є телефон для “екстренного зв’язку з ресепшн”. Усі написи зроблені лише японською мовою, жодного дубляжу на інглиші не передбачено, та й навряд чи тут європейці часті гості. З хлопцем на ресепшн, як уже писав вище, ми спілкувалися через спеціальний голосовий перекладач, встановлений на його “Айфоні”. Взагалі японці дуже погано говорять англійською, лише приблизно кожен сьомий японець, за моїми підрахунками, наказував мені куди йти. І залежить це не від віку, а від соціального становища, молодь говорить мало, скоріше працюючий японець у костюмі з краваткою може допомогти. Японцям важко дається англійська мова тому, що багатьох звуків, як наприклад “ел” та “ве” в японській мові просто немає. Іншими словами населення, що не говорить англійською мовою, це свого роду проблема “країни сонця, що сходить”.
Після того як влаштувався зручніше треба створити “обстакановочку” “по-інтимніше” і задерти шторку на вікні.
Ця шторка кріпиться внизу на два спеціальні фіксатори і світло в капсулу не потрапляє.
Потім я намагався сфотографувати себе лежачого в капсулі, на жаль, просити не було кого, т.к. на моєму поверсі майже нікого не було, а в деяких капсулах вже спали японці.
Є в готелі і невелике кафе, але з метою економії місця та грошей напої продає автомат.